Project news
Новий навчальний рік!
Найзахопливіші детективи для підлітка
Wizeclub Education: курси додаткової освіти в Україні
Що робити, якщо болить поперек
Онлайн академія Mate academy – від мрії потрапити в IT до першої роботи
Мобільні додатки для підтримки організації навчання та співпраці в освітньому процесі
Школа англійської для дітей: важливість навчання та як вибрати кращу школу
Хто такий Зевс?
Вивчаємо англійську за допомогою читання
Благодійність та соціальна відповідальність бізнесу
Як обрати надувний басейн?
Як створити і розкрутити групу у Фейсбуці без блокування
Практичні рекомендації по вибору школи англійської мови
Options for checking articles and other texts for uniqueness
Різниця між Lightning та USB Type-C: одна з відмінностей iPhone
Столична Ювелірна Фабрика
Відеоспостереження у школі: як захистити своїх дітей?
Чим привабливий новий Айфон 14?
Розширений пакет за акційною ціною!
iPhone 11 128 GB White
Програмування мовою Java для дітей — як батьки можуть допомогти в навчанні
Нюанси пошуку репетитора з англійської мови
Плюси та мінуси вивчення англійської по Скайпу
Роздруківка журналів
Either work or music: 5 myths about musicians and work
На лижі за кордон. Зимові тури в Закопане
Яку перевагу мають онлайн дошки оголошень?
Огляд смартфону Самсунг А53: що пропонує південнокорейський субфлагман
БЕЗПЕКА В ІНТЕРНЕТІ
Вітаємо з Днем Вчителя!
Портал E-schools відновлює роботу
Канікули 2022
Підписано меморандум з Мінцифрою!
Voting
Як Вам новий сайт?
Total 38 common:people_all_forms

Візитка школи - Зразковий Історичний музей

Date: 23 березня 2018 о 00:49, Refreshed 19 січня о 16:23

    Історичний музей Уховецької школи  було офіційно відкрито 30 вересня 1960р..

З 1964 р. новостворена експозиція Уховецького краєзнавчого музею розмістилась у 10 залах сільської церкви.

У 2000р. з ініціативи директора школи Юрчик Галини Омелянівни і при підтримці всього педагогічного колективу, рішенням педагогічної ради, у школі було відновлено Історичний музей.

      Наказом міністра освіти і науки України С.М.Ніколаєнка від 13.06.2005р. №353 музею присвоєно звання «Зразковий музей».

 У 2016 році Зразковий Історичний музей отримав грамоту Волинської обласної адміністрації як переможець огляду музеїв при навчальних закладах Волинської області. У 2022р.  було підтверджено  почесне звання «Зразковий музей»

Музей займає дві кімнати і два коридори, де розміщено 778 експонатів. 

Музей має 4 експозиційних розділи:

«Кімната етнографії»;

 «Національно-визвольна боротьба в селі Уховецьк»;

 «Друга світова війна»;

 «Життя для людей».

Екскурсії в Історичному музеї проводять учні 7-11класів, склад екскурсоводів налічує 19 школярів. Тексти екскурсій містять інформацію про кожен експозиційний відділ.

Розділ «Кімната етнографії» включає такі експозиції: «Первісне суспільство», «Волинь і Уховецьк в 14-16 ст.», «Ткацтво і одяг», «Традиційне хліборобство». Всі експонати, що знаходяться цій  кімнаті, зібрані в нашому селі.

З екскурсії  «Волинь і Уховецьк в 14-16 ст.» ми дізнаємося, що перша згадка про село датується XV століттям. В 1473 році село належало до Любитівської волості. 

           

 Давня  історія згадує про чумаків, що проїжджали по уховецькій землі. Місцевість, по якій прослалась дорога, була болотиста і чумаки, погейкуючи на волів, вживали слово «Хвець», «Хвець!» І тепер, люди часто називають наше село «Ховецьк».

Друга легенда про походження назви села Уховецьк розповідає про селян, які їздили   на базар у Ковель.  Їздили на волах, а ті йшли дуже повільно та довго. Витрачали селяни на цю поїздку дві, а то й три доби, хоча відситань до Ковеля незначна, всього 24 кілометри. Повертаючись додому з базару, частенько завертали до озера, де можна було попасти волів, послухати розповіді старших, покупатись та відпочити.

 -  «То що, хлопці, -  запитував старший, -  поїдемо до Уха?»

-  «Їдемо, їдемо!» -  погоджувалась решта.

Погонич направляв волів: «Вець, вець до Уха!». Поєднанням двох слів: назви озера Ухо і вигуку «Вець» утворилась назва села Уховецьк.

         На південь від села знаходиться озеро «Вухо», тепер «Ухо» . Воно має форму людського вуха. Ось як розповідає легенда про назву озера. Ішов чоловік на заробітки через болотисту місцевість. Загруз в цьому болоті та так, що тільки одне вухо стирчало серед болота. На цьому місці нібито й утворилось озеро, яке почали називати Ухо .

         А у іншій легенді говориться так: «Якось вийшли люди за село, аж бачать – у траві срібло розсипане. Кинулись поодинці збирати його, кожен сам собі хапає, і ніяк того срібла не зберуть. Бо воно мов живе, з рук збігає. Пішли люди до 100-літнього дідуся Харитона спитати поради, як срібло з-поміж трави визбирати. Вислухав старий людей, похитав головою та й каже: «То велике багатство, то треба збирати його в один кіш, гуртом. Поодинці його ніколи не збереш…».  І злилося срібло в озеро, вода якого і є тим багатством, про яке говорив дід Харитон.

Експозиція «Ткацтво і одяг» містить побутові речі (одяг, взуття, рушники) і знаряддя праці (соха, жорна, ткацький верстат тощо). Ткання здійснювали на ткацьких верстатах шляхом утворення за допомогою «нитов» і «берда» зіву, через який пропускали човник з нитками. Готове полотно вибілювали на сонці й морозі, а пізніше шили одяг, який мав традиційні волинські ознаки .

У нашому селі чоловічий одяг включав довгу білу полотняну сорочку, яку носили на випуск, чорні або сині штани та чоботи. Верхнім одягом слугували коричневі свити, смушеві шапки. Жіночий одяг уховчанок складався з сорочки з домотканого полотна, спідниці-мітника, що виготовлялась із тканини у поздовжні червоні, зелені, білі, сині вузькі стрічки, вовняної запаски-попередниці. Свиту підв’язували крайкою. На голову одягали хустку, а на ноги – постоли або ж личаки, а взимку – чоботи.

З експозиційного розділу «Традиційне хліборобство» можна дізнатися, що населення Уховецька споконвіку займалося хліборобством. Першим знаряддям для обробітку грунту, в яке запрягали робочих тварин, було рало. Селяни користувалися ним ще на початку ІІ тис. до н.е. Це було безполозове рало найпростішого типу. Воно складалося з довгої, до 4-х метрів, жердини, яку називали «грядка» або «стебло», а у випадку запряження волами – «війє». Для роботи ним достатньо пари або навіть одного вола чи коня. Довга жердина правила і за дишло, і за гряділь, який пізніше з’явиться у плузі. У задній потовщеній частині стебла закріпляли ральник під кутом 40 – 35° до землі, а також дерев’яну ручку – чепігу, яка служила для утримання знаряддя під час оранки.

Упродовж ІІ тис. н.е. сталися суттєві зміни орної техніки. Основою такого вдосконалення було полозове рало, яке відіграло значну роль у формуванні плуга і яке значно ширше використовувалось  в Уховецьку.

Збирали зернові за допомогою серпа і коси. У XIX – на початку XX ст. уховчани користувалися назубреним серпом. Його різновид з гладким лезом – «косак»  зустрічався як залишок минулого і застосовувався зрідка лише на підсобних роботах. Назубреним серпом жали жито, пшеницю, ячмінь. А гречку, горох, овес, просо косили косами. Якщо серпом жали і жінки, і чоловіки, то косили лише чоловіки.

Значних змін зазнала молотьба злакових: від биття прямою палицею по колоссю чи колоссям об предмет до ручних і механічних молотарок, які з’явились повсюдно у господарствах уховчан кінця XIX ст. Проте основним знаряддям молотьби у нашому селі аж до 40-х років XX ст. був ціп, який складався з бича, ціпилна, двох капиць та цв’язі.

Обмолочене зерно віяли за допомогою дерев’яних лопат або совка. При складанні снопів, роботи на току використовували дерев’яні вила двоянки, які мали два зуба. Очищене зерно зберігалось у плетених солом’яниках або луб’яних кадубах.

Що ж стосується городніх культур, то картоплю або інші овочі в Уховецьку копали лапоподібними дво-тризубими «копачками», «мотичками». Зібране зерно мололи на жорнах, а якщо потрібно було змолотити багато борошна, то везли до млина. З борошна місили в дерев’яних діжках і ночвах хліб і за допомогою лопати ставили в піч, яку в Уховецьку малювали білою глиною та прикрашали кольоровими квітами.

  Розділ «Національно-визвольна боротьба в с.Уховецьк» знайомить із героїчною сторінкою села Уховецьк.

На стендах експозицій: «Україна в Першій світовій війні», «Українська революція», «Уховчани – учасники революційних подій» можна побачити своїх односельчан, знайомих, рідних, які активно брали участь у боротьбі за створення незалежної держави Україна.

Великого лиха жителям Уховецька завдала Перша світова війна. Після відступу російських військ улітку 1915 року село загарбали австро-німецькі окупанти.

У лютому 1919 року село  загарбала  Польща. В серпні 1920 року Уховецьк зайняли війська червоної армії.

 Розділ «Друга світова війна» складається з чотирьох експозицій: «На захист Батьківщини», «Рух Опору», «Визволителі Уховецька», «Уховчани – учасники бойових дій».

22 червня 1941 року почалася німецько-радянська війна. Ворожа авіація нанесла бомбові удари по Володимиру-Волинському, Любомлю, Ковелю і Луцьку. 27 червня 1941 року німецько-фашистські загарбники вдерлися в село . Почалися масові репресії і знищення  людей.  Уже в перші дні окупації вони закатували 24 жителі села.

Вже стало традицією кожного року 17 березня в музеї біля експозиції «Уховчани – учасники бойових дій» проводити екскурсію та виховні заходи, присвячені визволенню села від німецьких окупантів, на які запрошуються ветерани, учасники війни, вдови, свідки тих далеких подій.

В музеї зберігаються спогади, анкети, фотографії, листи з фронту учасників війни і визволителів села.

         Учні школи свято бережуть пам’ять про воїнів-визволителів. Завжди на Братській могилі квітнуть квіти, проведяться години пам'яті та інші виховні заходи.

        Розділ «Життя для людей» складається з таких експозицій: «Сторінками життя і творчості Андроника Лазарчука», «Перший колгосп на Волині», «Васюти», «Післявоєнна відбудова ».

     З особливою цікавістю слухають діти і дорослі розповідь екскурсоводів про відомого і видатного художника з Уховецька Андронника Лазарчука та сім’ю Васют, які жили та працювали для людей.

Через десятки років забуття повернулося в рідне село Уховецьк на Ковельщину і Волинь ім’я  художника Андроника Лазарчука.

У березні 2014 року експозиція «Сторінками життя і творчості Андроника Лазарчука» була повністю оновлена.  Виготовлені копії картин А.Лазарчука розмістили на стінах музею.

Відвідувачі музею мають змогу особисто переглянути копії картин відомого художника . У музеї є репродукції картин, які Андроник Лазарчук присвятив селу Уховецьку.

Уховецький колгосп був першим на Західній Україні. На початку березня 1940 року в ньому об'єднались 272 господарства. З колгоспним будівництвом в Уховецьку тісно пов’язана сім’я Васют .

Уховчани з гордістю згадують імена тих, хто народився, жив, навчався у селі, хто просла­вив село далеко за межами області. Вони  трепетно бережуть пам'ять про цих людей, пишаються ними, виховують на прикладі їхнього життя своїх дітей. 

Comments:
Only authorized users can leave comments.